Нестримна лють. Огляд гри Marvel's Wolverine

Insomniac Games уже давно довели, що вміють створювати ігри про супергероїв. Дилогія Marvel's Spider-Man стала ледь не еталоном супергеройського action у відкритому світі та чи не найкращою з ігор про Людину-Павука. Тепер студія береться за Росомаху, героя із зовсім іншим настроєм і акцентами. Головна інтрига не в тому, чи вистачить Insomniac майстерності, а в тому, чи зуміє команда з таким впізнаваним стилем у створені ігрового світу та геймплейних механік зробити щось геть інше.

Це не Spider-Man з кігтями

Marvel's Wolverine – перша гра Insomniac у всесвіті Marvel поза серією про Людину-Павука. І хоч би як розробники не хотіли розповісти нову історію, порівнянь з їхньою попередньою роботою не уникнути. Хоча б для того, щоб показати, наскільки це інша гра.

Wolverine – це спроба Insomniac вийти зі власної зони комфорту. Замість яскравого сімейного блокбастера – похмура історія з дорослим рейтингом, м'ясисті бої на кігтях, тваринна лють і Логан з усією його неохайною людяністю поруч зі звіром усередині.

Втім, за новим тоном упізнається та сама студія. Сюжет захоплює динамічною подачею з перших же хвилин та гарно перемикається між постановочними моментами та геймплеєм. При цьому переходи між катсценами та ігровим процесом безшовні, а між рівнями нема й натяку на завантаження – тут навіть немає екрана-заставки між ними. Це і не дивно, бо Marvel's Wolverine має лінійну структуру, а швидкі завантаження і майже моментальне швидке переміщення мала ще гра про Майлза Моралеса.

Структура Marvel's Wolverine, у який хоч і є великі локації, все ж лінійна, що знімає навантаження на систему, яке б створював відкритий світ. Тому деталізація оточення, а особливо персонажів та ворогів, у грі на найвищому рівні, зберігаючи при цьому високу продуктивність. І це зважаючи на те, що грати мені довелось не у фінальну версію. Патч першого дня обіцяє додати блиску як візуальній частині, так і ще покращити продуктивність.

Найпомітніше новий стиль action видно в тому, як Логан рухається і б'ється. Павук в Insomniac проводив весь час над містом: розгойдування, інерція, свобода траєкторії. Логан притиснутий до землі, відповідає своєму прототипу з коміксів, має вагу та надзвичайну силу й завдавати блискавичні удари в стрибку.

Кігті смертоносні й швидкі, та ворог рідко падає з одного удару. Це неминучий компроміс: гра, що побудована на рукопашних сутичках, не може дозволити собі буквальну летальність адамантію, інакше від бойової системи нічого не лишиться. Почасти це виправдано й тим, з ким Логан має справу – противники тут не з тих, кого можна знищити одним рухом. У цьому Marvel's Wolverine ближче до класичних beat 'em up, хоча камера тут вільно літає за плечем героя, а комбо небагато, й вони не в центрі бойової системи.

Кігті, лють і звірине чуття

Відчуттями від боїв різниця не вичерпується. Insomniac перебудували всю конструкцію: те, як влаштовані локації, як гра дозволяє перепочити між сутичками та що пропонує робити між ними.

Отже, рівні у Marvel's Wolverine лінійні, деякі мають ширші зони для маневрів та, подекуди навіть stealth. Ці моменти органічно вплетені у загальну структуру і розмежовуються паузами з поданням історії у вигляді катсцен та додаткових активностей зі збору колекційних предметів та опційних, але дуже важливих випробувань.

У центрі бойової системи Marvel's Wolverine стоїть Лють (Rage) – шкала з трьох рівнів, яку наповнюють вбивства, серії ударів по приголомшеному ворогові й вдале парирування. Що вищий рівень, то сильніші комбо й то більше відкривається можливостей. На третьому Логан добиває поранених і заляканих ворогів одним рухом. Але Лють не накопичується про запас. Вона згорає поза боєм і тим швидше тане, чим вища. Спеціальні техніки теж заряджаються саме її залишками наприкінці сутички, тож економити немає сенсу. Система відверто підштовхує тиснути далі та наносити більше ударів: відступив, перечекав – залишився ні з чим.

Звідси й компроміс, про який ішлося вище. Ворог, що не падає з одного удару – це не слабкість кігтів, а паливо для шкали. Базовий набір рухів невеликий: швидкі удари, що складаються в комбо з підсиленим фіналом, ривок до ворога, поштовх, ухил і парирування. Окремо стоїть режим берсерка, який гра вмикає сама у сюжетні моменти. В цьому стані у сила й регенерація Логана на піці, але він перестає відрізняти своїх від чужих.

Колекційні предмети – це ресурси для відкриття нових костюмів. Вони репрезентують різні важливі віхи в історії Росомахи та посилаються на різні версії цього героя. Крім сюжетних костюмів з поступовим розвитком подій розблокуються новіші: з різних версій коміксів, фільмів чи мультсеріалу про Людей Ікс. Крім зміни зовнішності Логана, відкриття костюмів дає покращення рівня здоров'я. Інші колекційні предмети, пляшки віскі, дають бали для прокачки пасивних умінь.

Прокачка ділиться на два типи. Техніки (Techniques) – це активні уміння, які прив'язуються до однієї з чотирьох комбінацій клавіш. Їх більше, ніж доступних слотів, тому доводиться збирати білд під власний стиль, а гілка кожної бойової техніки має власне підсилення. Адаптації (Adaptations) працюють як пасивні модифікатори й відкриваються за бали, які дають пляшки віскі та проходження випробувань, що розкидані по рівнях. При цьому прокачка не надто перевантажена і не перетворює гру на RPG.

Окремий інструмент – загострене тваринне чуття Логана. Механіка знайома до дрібниць. Вона підсвічує шлейф із запахом, що веде до схованих предметів, якщо відкрити відповідне пасивне уміння, й вказує напрямок до цілі. По суті це спрощена версія відьмацького чуття чи його аналога – фокус-режима з The Blood of Dawnwalker.

Першу фракцію противників складають у Marvel's Wolverine Рівери (Reavers) – найманці-кіборги Болівара Траска, для якого полювання на мутантів стало справою переконань. З іменитих лиходіїв Marvel майже одразу постає Омега Ред, і його поява в історії про Росомаху цілком очікувана. З просуванням сюжетом додаються нові противники як за фракціями, так і за типами.

Проте, як то часто буває, базові болванчики тих же Ріверів та клану Руки (Hand) не дуже різняться між собою в поведінці. Хоча серйозніші вороги вже мають різноманіття в атаках та поведінці. Босів в Marvel's Wolverine не багато, але вони всі унікальні, та пропонують свій погляд на звичних лиходіїв.

Утім, знайомі імена тут не головне. Insomniac поміщають цих персонажів у власну версію всесвіту, де правила для мутантів геть інші.

Три роки потому

Логан думав, що з Росомахою покінчено, але минуле не відпустило. Через три роки після того, як він мовчки покинув команду, герой повертається до загону мутантів "Команда Ікс" (Team X) у їхню найтемнішу годину. Причина – Болівар Траск, фанатик верховенства людей, який викрадає мутантів по всьому світу. Пошуки виводять Логана далеко за межі канадської глушини: на вузькі вулиці Токіо, в острівну державу Мадріпур та інші локації по всьому світу.

Головна відмінність цього всесвіту від звичного нам за фільмами й основною лінією коміксів у тому, що тут немає Людей Ікс як команди. Про мутантів широкий загал майже не знає, вони розсіяні, ізольовані й беззахисні перед тими, хто хоче їм зашкодити.

Знайомі персонажі є, але існують вони в іншій конфігурації: Team X заснував Натаніель Ессекс тридцять п'ять років тому, і з усіх мутантів, що пройшли через загін, живими лишилися кілька. Серед них такі відомі як Віктор Крід (Шаблезубий) та Рейвен Даркхолм (Містік). Пізніше герой зустрічає й інших персонажів-мутантів всесвіту Marvel. Взаємодія між ними у кожній сцені та під час місій досить напружені, але додають контекст та гарно підсвічує характери героїв.

Сам Логан не пам'ятає ні свого справжнього імені, ні віку, ні того, звідки в його скелеті з'явився адамантій. Тридцять років тому Ессекс знайшов його здичавілим у лісі й зцілив розум, але спогади зникли назавжди. Цей борг Логан вважає невиплатним, і саме він був головним стимулом того, чому Росомаха повернувся.

Деякі сюжетні арки видадуться знайомими любителям коміксів про мутантів та самого Росомаху. Команда Ікс і партнерство з Віктором Крідом свого часу вже бачили глядачі фільму "Люди Ікс: Росомаха" / X-Men Origins: Wolverine 2009 року, але подібності тут лише в основі й не більше. Insomniac розпоряджаються темою геть інакше. Тому цікаво спостерігати за розвитком саме цієї версії подій та персонажів, а поступ сюжету мчить через весь хронометраж без просідань, лиш даючи час на передишку в загаданих вище випробуваннях.

Ті самі випробування, крім балів прокачки, віддають клаптики спогадів про минуле Росомахи та трохи розширюють картину цього світу. Жаль тільки, що подані вони як аудіощоденники. Цікавіше було б мати стилізовані комікси, як це зроблено в кінцевих титрах.

Звір, що не відпускає

Зробити жорсткішу гру Insomniac зуміли, і головне тут не рейтинг і не кількість крові. Студія переписала не декорації, а саму логіку взаємодії з героєм. Павук винагороджував за витонченість і рух, Логан винагороджує за те, що ти не відступаєш. Лють, яка згорає від найменшої паузи, працює точніше за будь-яку катсцену: вона змушує гравця діяти саме так, як це притаманно герою.

Що студія точно не розгубила, то це вміння розповідати історії. Версія всесвіту без Людей Ікс, де мутанти ще не стали відомими світу, дала знайомим персонажам новий контекст, а Логану – причину бути не супергероєм, а просто Росомахою.