Текст є, режисури немає. Огляд фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning

У 2010 році Девід Фінчер та Аарон Соркін створили фільм "Соціальна мережа" / The Social Network – шедевр, який не лише блискуче розповів про створення Facebook, але й передрік темний напрямок розвитку технологій та суспільства. Через 16 років Соркін вирішив повернутися до цієї теми, виступивши не лише сценаристом, але й режисером фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning. Стрічка намагається дослідити наслідки безвідповідальності Марка Цукерберга, фокусуючись на скандалі 2021 року з витоком внутрішніх документів компанії, так званих The Facebook Files. Проте, попри старання акторів та фірмові діалоги Соркіна, фільм виглядає як бліда копія свого попередника – застаріла, занадто наставницька та позбавлена режисерської гостроти.

Сюжет стрічки розгортається у двох часових лініях. У 2019-2020 роках ми спостерігаємо за Френсіс Хауген (Майкі Медісон) – фахівчинею з даних Facebook, яка розчаровується в компанії, коли розуміє, що алгоритми свідомо просувають ненависть, екстремізм та дезінформацію заради залученості аудиторії. Вона вирішує передати внутрішні документи журналісту Wall Street Journal Джеффу Хорвіцу (Джеремі Аллен Вайт), який майже нічого не тямить у технологіях, але вміє працювати з джерелами. Паралельна лінія у 2021 році показує підготовку Марка Цукерберга (Джеремі Стронг) до слухань у Конгресі, де він вперто відмовляється визнавати провину чи запроваджувати фактчекінг.

Кадр з фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning

Найсильнішим аспектом "Соціальної розплати" / The Social Reckoning є акторські роботи, хоча й вони страждають від сценарних обмежень. Майкі Медісон намагається додати людяності Френсіс Хауген. Вона грає її як блискучу, але невротичну та соціально незграбну жінку, яка справді вірила в місію Facebook і відчуває біль від кожного злитого документа. Джеремі Аллен Вайт наділяє свого журналіста фірмовою для персонажів Соркіна сумішшю ідеалізму та луддизму: він любить старі мюзикли та фільми Френка Капри, створюючи цікавий контраст із технічною Френсіс.

Кадр з фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning

Найскладніше завдання дісталося Джеремі Стронгу, який перебрав естафету ролі Цукерберга від Джессі Айзенберга. Якщо Айзенберг грав невпевненого, спраглого до визнання генія, то Стронг зображує 42-річного мільярдера як емоційно відстороненого диктатора. Його обличчя практично нерухоме, а сам він нагадує робота-кіборга, який сприймає всі попередження не як моральну проблему, а як PR-перешкоду, яку треба вирішити. Проблема в тому, що Соркін фактично позбавив Стронга дії, посадивши його в крісло для підготовки до свідчень і перетворивши на одномірного лиходія без внутрішнього конфлікту.

Кадр з фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning

Головний недолік фільму полягає в тому, що Соркіну критично не вистачає візуального та ритмічного генія Девіда Фінчера. Без його холодного, точного бачення "Соціальна розплата" / The Social Reckoning виглядає кінематографічно інертною, зі млявим темпом та невиразною колірною палітрою. Спроба композитора Александра Деспла наслідувати легендарний мінімалістичний саундтрек Трента Резнора та Аттікуса Росса з першого фільму лише підкреслює цю вторинність. Соркін-режисер просто фіксує на камеру нескінченних розмовах про етику та алгоритми, перетворюючи фільм на дидактичну лекцію.

Кадр з фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning

Крім того, фільм відчувається концептуально застарілим і відірваним від реальності. У світі, який зараз бореться з викликами штучного інтелекту, двогодинна критика алгоритмів Facebook зразка 2021 року здається розповіддю про минулу епоху.

Соркін також робить кілька сумнівних маніпуляцій із фактами. Зокрема, він переносить слухання Цукерберга та публікацію статей WSJ ближче до 6 січня 2021 року, щоб штучно прив'язати історію до штурму Капітолія, намагаючись покласти провину за політичний екстремізм в Америці виключно на Facebook. Такий підхід виглядає не лише надто спрощеним, але й лицемірним для фільму, що виступає проти дезінформації.

Кадр з фільму "Соціальна розплата" / The Social Reckoning

Сама назва "Соціальна розплата" / The Social Reckoning є сумною іронією. Фільм створює ілюзію, ніби Цукерберг і Facebook поплатилися за свої дії. Насправді ж, компанія просто змінила назву на Meta, її капіталізація сягнула $2 трильйонів, а світ, знизавши плечима, пішов далі. Знімати кіно про перемогу правди над корпоративним злом у ситуації, коли Давид програв Голіафу, означає видавати бажане за дійсне.